Наші традиції

ukrainoczka

Традиційні вітання

 

Впродовж року вітаються: «Слава Ісусу Христу!». Відповідають «Слава навіки!»

Починаючи з різдвяного дня традиційно вітаються: «Христос раждається!» і відповідають «Славімо Його!»  Так вітаються впродовж 40-а днів до 2 лютого.

На Великдень кажемо: «Христос Воскрес!» і відповідаємо «Воістину Воскрес!».  Так вітаються до празника Вознесіння, який святкуємо на 40-ий день після Великодня.

 

Святкуючи дні народження, дні ангела, вітаючи гостей за традицією співаємо: «Многая літа!»

 

Традиції святкувань

 

Великдень – Воскресіння Господнє

 

Воскресіння Господнє – найбільш радісне свято в українському католицькому календарі – починається з передсвітанкової Воскресної літургії. Служба розпочинається перед закритими дверима церкви, що  символізує закритий Гріб Христа.

Традиційно в суботу ще є полуношна Божественна літургія, на якій уся громада церкви виходить з храму і процесією обходить  будівлю церкви три рази, несучи в руках свічки, хоругви і співаючи «Христос Воскрес!».  Під час Вечірні церква прибрана в чорний колір; поки всі обходять церкву в процесії, чорні накриття знімаються, і храм наповнюється квітами, кольорами для святкування радості Воскресіння.

 

Священик хрестоподібно стукає в двері й вірні тріумфально співають: «Христос Воскрес!»  Це є пісня перемоги, що проголошує Життя, Яке подолало смерть.

 

Після Божественної літургії відбувається благословення великодніх кошиків.

 

Для українців Великдень – це гармонійне поєднання культурних звичаїв і релігійних обрядів. Деякі звичаї походять з християнських традицій, а деякі затрималися ще з передхристиянських часів.  Наші предки святкували настання весни і вшановували Сонце.  Це є давня і глибоко вкорінена традиція, що ввійшла в сьогоднішню візантійську літургійну форму поклоніння.  Тому  празник Воскресіння наповнений різними релігійними, міжрелігійними і культурними ритуалами.

 

Тріумфальне святкування Великодньої Неділі в українській Церкві   відповідно співпадає з відновленням життя весною після коротких днів і зимової сплячки природи. Це нове життя відображається на традиційних писанках. В передхристиянську добу в Україні писанки представляли нове життя, яке оживало весною. З приходом християнства  ці  писанки стали символом Воскресіння Христового.

 

У ці святкові дні також співають пісні і водять танки, що називаються гаївками або веснянками.  Але головне місце належиться Пасці –  обрядовому хлібові, що займає центральне місце в великодньому кошику, який благословляється в Великодню неділю.

Святочна гостина розпочинається з великоднього благословення.  Старший в родині розділює одне свячене яйце, і, подаючи кожному присутньому, благословляє словами: «Христос Воскрес!», кожен відповідає: «Воістину Воскрес!»  – і тоді з’їдає свою часточку.  Опісля родина сідає за великодній сніданок.

 

Благословення кошиків

 

Великодні кошики традиційно благословляються в суботу перед Великоднім днем. Український великодній кошик є гордістю і радістю родини.  Люди судять про господиню дому згідно того, як приготовлений кошик, що в ньому є і як він прикрашений.  Кошик прикрашають вишитим рушником і наповнюють великодніми стравами. У великодній кошик кладуть:  паску, писанки, крашанки, сіль, перець, масло, смалець, сир, хрін, шинку, сало, ковбасу, насіння.

 

 

Томина неділя

 

У Великодню неділю хлібина, яка називається Артос і символізує вічне життя, покривається металевою тарілкою з іконою Вескресіння  Христового, і благословляється після Божественної літургії. Артос зберігається на вівтарі цілий тиждень. У Томину неділю (наступну після Великодня) Артос розрізається на дрібні кубики і роздається вірним  після Божественної літургії.

 

Після Божественної літургії в Великодню неділю, парафія збирається як одна родина і бере участь у символічному Спільному Свяченому, яке включає ті самі страви, які були благословенні в Страсну суботу.

 

Українське Різдво

 

Різдво є одним з найулюбленіших свят українців.  Різдвяні свята розпочинаються напередодні Різдва, 24 грудня (за Григоріянським календарем), що є днем чування, молитви і посту.  Ціла родина бере участь в  приготуваннях до традиційної Різдвяної вечері – до Святвечора.

 

Коли на небі з’являється перша зоря, розпочинається древній і пам’ятний ритуал.  Батько вносить до хати  Дідуха – сніп пшениці перев’язаний ритуальним рушником – і ставить його на покутті під образами.  Прикрашений сніп пшениці  – це символ доброго врожаю – символізує предків роду. Під скатертину на столі кладеться сіно. Це символізує ясла, в які поклали Ісуса при народженні. У центрі стола один на одний кладеться три колачі – символ Пресвятої Трійці.  В центр верхнього колача встромляється свічка – символ Ісуса Христа – Світла світу. Вся родина збирається за столом і глава сім’ї починає молитву, як правило, це гимн Різдва.  Після цього він вітає кожного члена родини традиційним Різдвяним привітом «Христос раждається!», а кожен відповідає: «Славите Його!»

Усі сідають до Святої вечері, яка складається з 12-ти пісних страв.  Батько подає кожному члени сім’ї кусень просфори вмоченої в мед, який був попередньо посвячений в церкві. Тоді він провадить родину в молитві.  Після молитви батько вітає всіх словами: «Христос Раждається!» «Славіте Його!»

 

Дванадцять страв символізують Дванадцять Апостолів, які зібралися на Тайну Вечерю. Першою стравою є кутя, яка складається з пшениці, меду, маку і горхів, що символізує плідність Божої природи.  Кутя мала би символізувати добробут, мир, і добре здоров’я.  Порядок подачі страв, і навіть страви, не є всюди однаковий, кожна частина України має свої традиції і приготовляє характерні для неї страви.  Однак, усюди традиційними є борщ, риба, голубці, вареники, гриби з сосом, узвар, солодощі.  Після вечері вся родина колядує. Пізно ввечері родина йде до церви на Повечеріє з Литією. Це  зворушлива і  незабутня відправа, коли ти чуєш як побожно співається «З нами Бог!»  Близько півночі починається відправа Божественної літургії;  вона є ядром і короною всього Різдвяного святкування.  На завершення Божественної літургії вірні підходять до тетраподу, щоб отримати мировання.

 

 

Традиції богопочитання

 

Візантійське Хресне знамення

 

Благословення себе  трьома пальцями представляє Трійцю.  Останні два пальці притиснуті до долоні, представляють дві природи Ісуса: Божу і людську.  Впродовж перших 1200 років існування Церкви, хресне знамення клалося справа на ліво. На Сході ця традиція збереглася й донині, що символізує Христа, який сидить по праву руку Отця.

 

Кадіння

 

Ми використовуємо пахощі, як знак поваги до святого місця і святості людей, які створені на подобу Божу.  Це є також знаком приготування до чогось важливого на літургії.  І це наші молитви, як дим кадил, піднімаються до Божого трону.

 

Поклони і благословення

 

Під час Божественної літургії ми багато разів кланяємося і кладемо на себе хресне знамення як свідчення нашої віри, і прийняття Божого благословення.  Щоб підкреслити глибшу повагу до Бога після хресного знамення ми схиляємо голову.  Ми благословляємо себе хресним знаменням кожен раз, як згадується одне з імен Пресвятої Трійці, або коли священик благословляє вірних.  Також ми схиляємо голову і благословляємо себе хресним знаменням, коли входимо чи покидаємо храм.

 

Церковний спів

 

Майже вся наша Літургія є співана акапела.  У церкві не використовуються ніякі музичні інструменти.

 

Іконографія

 

Церкви прикрашають мальованими іконами, а не статуями святих.  В іконографії дотримуються візантійського стилю.