ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ ЄПИСКОПІВ УКРАЇНСЬКОЇ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ ВСЕЧЕСНИМ ОТЦЯМ, ПРЕПОДОБНИМ ЧЕНЦЯМ І ЧЕРНИЦЯМ, СЕМІНАРИСТАМ ТА ДОРОГИМ ВІРНИМ

ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ!

Різдво Христове – час, коли християнський світ поринає неначе в казку свого дитинства: мерехтіння примхливих гирлянд, сяйво ялинкових прикрас і затишок сімейного свята, знайомий з дитинства запах святвечірнього столу і дитяче очікування дарунків. І навіть дорослим у цей час здається, що казкова радість Різдва ось-ось введе у заповітний край затишку і здійснення усіх мрій.  Відважилися б ми сказати, що Різдво, якось у таємничий, незбагненний спосіб передає нам віддалений, легенький присмак Неба.

 

На чисто людському рівні Різдво, можливо як ні одне із наших християнських свят, проявляє нам суть усіх наших глибинних устремлінь: бути у спільності, спільності однієї великої Родини за святковим столом Нашого Небесного Отця.

 

Проте, якось забуваємо, чи не хочемо, можливо, про це пам’ятати, що для того, щоб осягнути цю ціль, до якої стримить усе наше внутрішнє єство, потрібно перейти дорогу. Бо ми, як людство, усе ще знаходимось у долині сліз, а як каже наше богослужіння туземне «життя – це тінь і сон». Йти цією дорогою, дорогою осягнення нашого призначення – це йти за Ісусом Христом. Йти за Тим, Хто відклав свою Славу і ступив у темряву цього світу, в якому людина страждає, віддалена від Божої близькості.

 

Христос міг народитися у царській палаті, стати всесвітнім володарем, який накидає свою волю інертним масам підданих, який насилу тягне усіх і кожного в обійми Люблячого Отця. Але хіба може Бог, який є Любов, прагнути насильної «любові»? Хіба може Люблячий Батько старатися силою заставити своїх дітей любити Себе?

 

Тому Христос вибрав не шлях Влади, а шлях Любові, яка єдина може перемогти зло, яке панує в цьому світі. Яка єдина може спонукати людське серце відповісти любов’ю. Він обрав шлях виконання волі Отця, щоб зібрати усіх розпорошених дітей Божих в одно (див. Ів. 11, 52) через Жертву. Його місія – спасіння людини, повернення людини у спільність з Богом, це – Жертва, жертва від самого початку і до кінця.

 

Жертва, яка розпочалася у той момент, коли Син Божий, Друга Особа Божа відклав свою Славу, Владу, Велич і принизив Самого Себе, прийнявши людську природу, ставши одним із тих, хто терпить у долині вигнання. Його Жертва пройшла і через холодну печеру, яка слугувала стайнею для стад овець в околицях Вифлеєму – міста з якого походив Його славний тілесний предок – цар Давид. Пройшла через звичайнісінькі ясла, в які вкладали корм для худоби, через колюче сіно, через відкинення ближніх. Продовжилась через вигнання в Єгипет і скромне дитинство та юність в забитому галілейському містечку, про яке, здається, в народі йшла погана слава. Його Жертва проходить через відкинення від тих. до кого Він був посланий, через наругу і знущання, аж до Хреста. Проте, Христос сповнив свою місію, сповнив волю Небесного Отця.

 

І кожен з нас покликаний йти Його шляхом, продовжуючи Його місію. А це вимагає від нас усвідомлення того, що ми – члени Його Тіла, тобто, Церкви. Це вимагає від нас чим тіснішого з’єднання з Ним вже тут на землі, з’єднання з Його Любов’ю, щоб можна було з’єднатись з Його Жертвою, як учасник Його місії.

 

У Різдві у таємничий і незбагненний  спосіб з’єднується початок Його місії і наш передсмак Неба. З’єднуються початок і кінець. Одночасно маємо заклик до того, щоб йти в дорогу за Ним і уже спроможність наперед осягнути передсмак радості завершеної мандрівки. Тож Різдво – це не тільки радість сімейного свята, не тільки відсяй небесного світла, але й заклик, спрямований до кожного з нас, заклик відправитись в путь.

 

На початках вибраного народу Бог сказав до Праотця нашого Аврама в Урі Халдейськім: Вийди до себе. І цей заклик сьогодні спрямовується до кожного з нас: вийди до себе. Вийди з своєї заклопотаності сірим щоденням, вийди зі своїх страхів і обмежень і стань перед ясла, в яких починається місія Христа, твоя місія. Місія, яка не є легкою, але, яка є необхідною передумовою осягння цілі нашого існування – бути у вічності з Богом.

ХРИСТОС РАЖДАЄТЬСЯ!

 

+Високопреосвященний Стефан Сорока

Митрополит Української Католицької Церкви у США

Архиєпископ Філадельфіийський для Укpаіїнців

 

+Преосвященний Павло Хомницький, ЧСВВ

Єпископ Стемфордської єпархії

 

+Преосвященний Венедикт Алексійчук

Єпископ Чіказької єпархії святого Миколaя (автор)

 

+Преосвященний Богдан Данило

Єпископ Пармської єпархії святого Йосафата

 

+Преосвященний Іван Бура

Єпископ-Помічник Філадельфійський

 

+Преосвященний Андрій Рабій

Єпископ-Помічник Філадельфійський

Різдво 2017 р. 


 

Posted in .