Роздуми у четверту  неділю по П’ятидесятниці: Неділя всіх святих українського народу, 28 червня 2020 р.,

Благальні молитви  сотника та митаря

 

Роздуми у четверту  неділю по П’ятидесятниці:
Неділя всіх святих українського народу, 28 червня 2020 р.,

Євангельські читання: Мт. 8, 5-13;  (Всіх святих) Мт. 5, 1-16

 

 

У четверту неділю по П’ятидесятниці наша Українська Католицька Церква вшановує всіх святих українського народу.

 

У Тропарі празника Всіх святих ми чуємо про благочестивих чоловіків та жінок, які «прославляли
Христа: князів, єпископів, ченців та мучеників, непохитних  сповідників християнської України всіх часів».  Вони жили блаженствами, проголошеними Ісусом Христом в Нагірній проповіді.

 

Святі «світилися як провідні зорі… Своїм натхненним прикладом вони служили спільнотам вірних в християнському світі»  (Кондак Всіх святих).

 

Святі – це звичайні люди, які вели незвичайне, доброчесне й побожне життя, і яких вшановує Церква. Вони є для нас прикладом для наслідування і взорування, та заступниками перед Богом.

 

Упродовж свого трирічного публічного служіння Ісус зустрічав багатьох простих людей з різних верств суспільства – рибалок, фарисеїв, перелюбників,  митарів та сотників – з різних народів: євреїв, поган, самарян. Він також згадував різних  простих людей в притчах, якими навчав  своїх слухачів і своїх учнів.

 

У сьогоднішньому євангельському читанні сотник підійшов до Ісуса з проханням оздоровити його слугу.  Сотник, який командував сотнею вояків, був римським легіонером – окупантом в Юдеї. І все ж він підійшов до юдейського пророка і попросив про допомогу.  Коли Ісус сказав: «Я прийду й оздоровлю його», – сотник у своєму смиренні відповів йому: «Господи, я  недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і слуга мій видужає» (Мт. 8, 8).

 

І що відповів Ісус?  Він звернув увагу присутніх на силу віри цього сотника. Коли Ісус почув його слова він здивувався і сказав: «Істинно кажу вам: ні в кого в Ізраїлі я не знайшов такої віри» (Мт. 8, 10).

 

Ісус часто звертав увагу на силу віри людей, навіть якщо ця віра була величиною з гірчичне зернятко.

 

В одну з  неділь перед Великим постом ми читаємо притчу про митаря і фарисея, в якій ідеться про двох чоловіків на молитві в Храмі.  Фарисей був вчителем релігії, а митар – збирачем податків до римської скарбниці.  На що Ісус звертає увагу? На покірність і молитовне смирення митаря, чиєю простою молитвою було: «Боже, змилуйся надо мною  грішним» ( Лк. 18, 13).

 

Спитаймо самі себе, якщо би ми зустріли Ісуса сьогодні, то як би Він оцінив нашу віру й смирення в молитві? У Євангелії Він наголошував на цій стороні віри людям, з якими зустрічався, і в притчах, якими навчав.  Чи нам буде приємна Ісусова оцінка рівня нашої віри?

 

Слова і сотника, і митаря були увічнені в літургійних молитвах Церкви.

 

У Латинській Євхаристійній літургії перед прийняттям  Святого Причастя вірні проказують слова сотника: «Господи,  я  недостойний, щоб ти ввійшов під мою покрівлю, але скажи лише слово і моя душа видужає».

 

У нашій Божественній літургії, коли читаємо молитву перед святим Причастям, ми промовляємо слова митаря: «Боже, милостивий будь мені, грішному».

 

Сотник і митар, чиї смирення і щира віра висловлені простими словам стали молитвами  Церкви, були двома простими чоловіками.

Вам також може сподобатися...