Свято Воздвиження Святого i Животворящого Хреста Господа Бога i Спасителя Нашого Ісуса Христа

image_print

“Хресту Твоєму поклоняємося, Владико, і святе Воскресіння Твоє прославляємо!”

(Вересень 14, 27)

За григоріанським календарем свято Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста відзначається 14 вересня. А за юліанським календарем вшановуємо цей празник тринадцять (13) днів пізніше, 27 вересня. Це свято має давнє походження, установлено його у четвертому столітті. Свята Олена, мати візантійського імператора Костянтина Великого, вирушила на Святу Землю у пошуках справжнього Хреста Христового. Було знайдено три хрести, один із яких був Хрестом, на якому був розп’ятий Ісус, а інші два – злочинців, що були по обидва боки від Христа. Для того, щоби зрозуміти, який з дерев’яних хрестів є Христовим, було запропоновано торкатись по черзі ними до хворих, і коли прийшла черга до Христового Хреста, ставалось безліч зцілень.

Після великої кількості зцілень архієпископ Єрусалиму взяв Хрест Господа нашого і Спасителя та підняв Його високо, так,  щоб усі присутні вірні побачили, поклонилися та віддали хвалу та поклоніння Господу Богу. Піднесення Святого Хреста дало тоді присутнім  і нам сьогодні можливість замислитися над спасительною Смертю та Воскресінням нашого Господа. Хрест – це знак перемоги та гарантований захист від сил зла. Для невіруючого Хрест –  «глупота», але для справжнього віруючого – Сила та Мудрість Божа. Для істинного християнина Хрест є невід’ємною частиною повсякденного життя. Він є прикладом до наслідування: Ісус терпеливо та з любов’ю ніс Хрест на Голготу, так і ми несемо особисті хрести впродовж життя. 

Хрест Христа, як акт самовідданої Любові, має спонукати нас виробляти в духовному житті смирення та самопожертву. Якщо наше серце буде повним Любові Христа, тоді ми можемо реалізовувати в житті духовні та тілесні діла милосердя. Віра в житті християнина не є чимось абстрактним, віра – реальність, дія, поступ у духовному самовдосконаленні. Тому віру можна зреалізувати в житті через діла милосердя,  прощення та співчуття. 

Допомагаючи один одному щодня нести наші хрести за прикладом Ісуса, ми зможемо збудувати дух братерства, довіри та єдності між сім’ями, сусідами, народами. Пам’ятаймо, що після смерті є воскресіння, після страждання – радість, після болю – надія. Після Хреста Христа прийшло Його тріумфальне Воскресіння. Його Воскресіння – це обіцянка і запорука нашого власного воскресіння. Хрест Христа, таким чином, розуміється як радісний знак нашого звільнення.

Молімось словами тропаря середи та п’ятниці: 

«Спаси, Господи, людей Твоїх і благослови насліддя Твоє, перемогу побожному народові нашому на супротивників подай і Хрестом Твоїм охороняй нас — оселю Твою».

О. Юрій Ворoщак

 

image_print

Вам також може сподобатися...