Ісус йде по воді

image_print

«Заспокійтеся, це Я, не лякайтесь!»

«Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді».

«Іди».

Нагодувавши народ (п’ять тисяч осіб) п’ятьма хлібинами та двома рибами, Ісус наказав своїм учням увійти до човна та швидше за Нього дістатися на інший бік (до Генісарету). У міжчасі Ісус відпустив натовп та вирушив до гір, щоб помолитися на самоті.

Учні вже відплили від берега на декілька миль, коли зчинився шторм та човен почало кидати в різні сторони. Вітер був сильним, а хвилі бурхливими. І тут, посеред шторму, Ісус йде по воді в бік човна. Це сильно налякало учнів, адже вони спершу не зрозуміли, що це Ісус йде по воді. Вони були нажахані, бо думали, що до них наближається привид. Ісус спробував їх заспокоїти, кажучи: « Заспокійтеся, це Я, не лякайтесь!» (Матея 14:27)

Петро повірив, що це Ісус, і каже: «Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді». Тоді Господь наказав Петрові прийти. Виходячи з човна, Петро почав йти по воді, доки сильний вітер його не налякав і він не почав тонути. Петро крикнув: «Рятуй мене, Господи!» Ісус одразу простягнув руку та врятував Петра. Але й також докорив за його недостатню віру: «Маловірний, чого усумнився?». Як тільки вони повернулися до човна, вітер втихомирився і ті, що були у човні виголосили: «Ти справді Син Божий! »

Як і в багатьох інших Євангельських оповідях, ця подія зі буденного життя також має глибший зміст чи посил. Це не лише була Господня наука учням, його сучасникам, але й також нам сьогодні та всім поколінням. Господь Бог є Всемогутнім. Шторм, що його Господь може втихомирити, не лише є у морі, але й у наших сім’ях та духовному житті.

У 88 Псалмі ми читаємо: «Господи, Боже Саваоте, хто сильний, як Ти, Господи? А вірність Твоя на довкіллі Твоїм! Ти пануєш над силою моря, коли підіймаються хвилі, Ти їх втихомирюєш». (рядок 9-10)

Не лише Ісус йшов по воді, але й апостол Петро також  – допоки він не відвернув свою увагу від Господа, до Кого прямував. Петро зауважив наскільки сильним був вітер. Він налякався і відповідно почав тонути. Однак Петро у складний момент звертається до Господа та просить Його про допомогу: «Рятуй мене, Господи!» (Матея 14:30)

Ми, християни, маємо чинити як Петро: звертатися до Господа у момент, коли починаємо «хитатися». В час лиха чи гріховних спокус, ми просимо у Бога допомоги, Його милостей та благословення, щоб протистояти нападам злого, диявола. Довіра та віра в Господа нам дозволяє робити великі справи.

Однак, якщо ми оглянемося назад на хвилі, вітри та загрозу смерті, ми, як і Петро, можемо почати тонути. Ми знаємо, що Ісус завше буде з нами. Він завжди нас любитиме та буде готовим простягнути руку, щоб нас оберегти, визволити від небезпек, що чигають на нас. 

Велика вірність Твоя, Господи! Він наш єдиний справжній Друг, який ніколи не покине нас у час потреби. Він милосердний, люблячий та добрий Спаситель, який помер на Хресті, щоб відкупити людство від гріха та широко для нас відкрити ворота Царства Небесного. Нехай ми справді йтимемо слідами Христа, щоб бути гідними входу до вічного Царства Небесного!

О. Юрій Ворощак

 

image_print

Вам також може сподобатися...