Вхід Господній в Єрусалим

image_print

«Осанна! Благословен, хто йде в імʼя Господнє, Цар Ізраїлів

За ним пішов цілий світ!»

Сьогодні ми святкуємо урочистий Вхід нашого Господа до святого міста Єрусалиму. Наближається час Господній. Ісус щойно повернув до життя Лазаря, після того, як той пробув у гробі чотири дні (Івана 11:17). У розмові з Мартою, сестрою Лазаря, Ісус сказав: «Відкотіть камінь». Марта ж відповіла: «Господи, тіло вже, напевно, смердить, бо минуло чотири дні». Ісус спитав: «Хіба я тобі не говорив, що коли будеш вірити, то побачиш Божу славу?» Лазар вийшов з гробу. З нього зняли поховальні полотна. Багато хто з юдеїв, які прийшли для того, щоб підтримати Марту у час її скорботи, побачили, що вчинив Ісус та увірували в Нього.

Натовп, що був з Ісусом, коли він покликав Лазаря з гробу та воскресив його з мертвих, продовжував свідчити про цю чудесну подію. Чутки поширювалися і великий натовп зібрався того дня у Єрусалимі, щоб зустріти Ісуса та побачити живого Лазаря, якого Той воскресив.

Первосвященники та фарисеї почали обдумувати плани як заарештувати та вбити Господа. Вони були незадоволені, адже багато юдеїв відверталися від них і увірували в Ісуса. Змовлялися також вбити і Лазаря (Івана 12:10)

Наступного дня після воскресіння Лазаря, в Єрусалимі зібрався натовп щоб відсвяткувати велике свято Пасхи. Почувши, що Ісус іде до святого міста, люди  привітали його з пальмовими гілками в руках, голосно кричучи: «Осанна! Благословен, Хто йде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів».

Народ Божий, ізраїльтяни, прибув, щоб привітати та проголосити Ісуса довгоочікуваниим Месією, про Якого пророки передрікали, а також своїм царем, Царем Ізраїлю. Люди визнали, що Ісус, наш Господь, мав силу Бога (Ягве), що проявлялася протягом всієї історії спасіння, як записано в Старому Завіті. У їхній боротьбі з хворобами, стражданнями і смертю Ісус Господь виявив зцілюючу і животворну силу Всемогутнього Бога. Ісус, Син Божий, є союзником людини навіть сьогодні в цій постійній боротьбі проти сили зла та всіх його жахливих наслідків, таких як хвороби, страждання та смерть.

Господь, якого вони прославляли під час першого святкування Вербної неділі, Його в’їзду в Єрусалим, сьогодні такий самий, як і тоді. Наближалася година Ісуса. Його ось-ось мали віддати в руки злих людей. Натовп вітав Його як Царя зі словами: «Осанна! Благословен, Хто йде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів». Але не всі поділяли цю думку. Були серед людей фарисеї, які все це бачили і говорили між собою «Бачите, ми нічого не можемо зробити. За ним пішов цілий світ». (12:19)

Ісус сам передбачив, що це станеться: що Він страждатиме і помре. Але він також говорив, що на третій день Він воскресне з мертвих. У ніч, коли його було зраджено, чи то коли Він віддав себе за життя світу, на Тайній Вечері з дванадцятьма Апостолами, Ісус розділив трапезі та відслужив першу Літургію, причастно віддаючи Своє Тіло і Кров для споживання.

Ісус прийде знову одного дня, щоб судити живих і мертвих. Тим часом Він дав нам сьогодні Своє Тіло і Кров як духовну їжу та питво. Господь підтримуватиме нас, даруючи нам Свої різноманітні ласки та благословення. І ми, Його вірні послідовники, ходімо Його слідами і щодня несімо свої хрести з досконалою любов’ю та покірністю, щоб виконувати Святу Волю Бога, Всемогутнього Отця.

Будучи вірними Його Слову зараз і отримуючи духовну поживу для свого тіла і душі, тримаймося і бережімо нашу святу віру. Нехай наші очі будуть спрямовані не до тимчасової, земної слави, а радше до вічної. Молімося, щоб у той Судний день ми були визнані гідними вічного життя на небесах.

Сьогодні вірні можуть страждати за свою віру і бажання залишитися вільними від рук злих людей, які прагнуть забрати життя і знищити. Наше бачення життя полягає в тому, щоб цінувати життя кожної людини, створеної на образ і подобу Божу. Ця цінність не може бути оцінена простими числами. Це бачення надає необмежені можливості, якщо жити в дусі Христа, Який продовжує вказувати кожному з нас на шлях, яким слід йти. Це бачення в кінцевому підсумку веде до справжнього миру тут, на землі, з усім іншим, що слідує, таким як справедливість, повага до життя від утроби до гробу, від народження до могили. Воно включає тут, на землі, співчуття до страждань інших та практику духовних і тілесних справ милосердя.

Два роки тому у Вербну неділю, у розпал пандемії, Блаженніший Святослав у своїй проповіді зазначив: «Ми можемо стати кращими лише тоді, коли в умовах цієї смертельної хвороби переосмислимо цінність людського життя, коли припинимо війни та перестанемо інвестувати в смерть, але в життя. Ми як людство станемо кращими, коли сьогодні, ті, хто при владі в державах, перестануть інвестувати у виробництво зброї та почнуть інвестувати в розвиток охорони здоров’я».

Життя священне, і воно дано кожній людині, кожному народу. Наша улюблена Україна страждає не лише через втрату майна, але й через людські. Які страждання, яке спустошення спіткало Україну від рук тих, хто нападає і не поважає ні життя, ані майна іншого. Наша гаряча молитва спрямована на те, щоб скоро Україна воскресла, відбудувалася і жила в мирі та злагоді.

Якщо тепер ми відчуваємо цю безумовну любов до Бога і любов до свого ближнього, яка нікого не виключає, як до себе, ми можемо з благословенною впевненістю сподіватися на вічне життя на небі з Богом, Пресвятою Трійцю, Пресвятою Богородицею, і всіма святими. Давайте щодня з запалом проголошувати: «Осанна! Благословен, Хто йде в Ім’я Господнє, Цар Ізраїлів». Благословенний Спаситель світу!

о. Юрій Ворощак

 

image_print

Вам також може сподобатися...