Царю Небесний, Утішителю, Душе істини…
Свято П’ятидесятниці має тяглість ще зі Старого Завіту. Його паралельним юдейським святом є «Шавуот», яке святкували через 50 днів після Пасхи. Спочатку це було свято урожаю, а тепер Шавуот відзначає передання Старого Завіту на горі Синай, коли Господь передав Мойсеєві заповіді. Щороку в цей день юдейський народ відновлює прийняття дару Тори.
У християнській традиції П’ятидесятниця є святкуванням сходження Святого Духа на апостолів, Богородицю та перших послідовників Ісуса, що зібрались разом.
«Подув буйного вітру» наповнив кімнату, де вони були зібрані, і язики полум’я спочили на їх головах, і вони змогли говорити різними мовами, а також розуміти один одного. Це було настільки дивне явище, що деякі люди думали, що християни були п’яними – однак Петро наголосив, що був тільки ранок і це явище спричинив Святий Дух.
Святий Дух дав апостолам дари та плоди, необхідні для виконання великого завдання – вийти і проголошувати Євангеліє усім народам. Це відбулось, щоб сповнилась новозавітня обітниця Христа (Лк 24,46-49), що апостоли будуть «одягнені в силу» перед тим, як будуть відправлені поширювати Євангеліє.
Власне одразу після П’ятидесятниці Петро, натхнений Святим Духом, виголосив свою першу проповідь юдеям та невіруючим, в якій роз’яснив писання Старого Завіту, показуючи як пророк Йоіл пророкував події і сходження Святого Духа на П’ятидесятницю. П’ятидесятниця є одним із дванадцяти головних свят літургійного року. Це свято як Східня так і Західна традиції святкують, як день народження Церкви – Містичного Тіла Христового.
Через сім святих тайн ми отримуємо освячуючу благодать та дію Святого Духа. Божа Благодать, яка сходить на нас через прийняття Святих Тайн допомагає нам у повсякденному житті встояти перед спокусами. Ця благодать також міцно вкорінює нас у вірі на шляху до Небесного Царства, яке є кінцевою метою нашого життя. Ми маємо особливу молитву до Святого Духа – “Царю Небесний”, у якій ми молимось:
“Царю Небесний, Утішителю, Душе істини,
що всюди єси і все наповняєш,
Скарбе добра і життя Подателю,
Прийди і вселися в нас,
і очисти нас від усякої скверни,
і спаси, Благий, душі наші.”
Іконографія свята Зішестя Святого Духа побудована на книзі Діяннях апостолів. Паралельним старозавітнім текстом, який підсилює значення цієї події як такої, що була передбачена наперед, є пророцтво Йоіла (2, 28-29). Ікона П’ятидесятниці – це зображення Дванадцяти апостолів та Богородиці, які сидять у спокої та молитві. На іконі апостоли утворюють півколо, що виражає єдність Церкви. Ми, численні члени Містичного Тіла Христового, складаємо одну Церкву. Христос є невидимим головою Церкви. Ми, християни, через гідне прийняття Євхаристії повинні принести Христа іншим, сповіщаючи їм Добру Новину про спасіння.
Ми всі створені на образ і подобу Божу. Для того, щоби змогти виконувати нашу Богом дану місію в житті ми є наділені унікальними та особливими дарами, харизмами та талантами. Святий Дух має сім дарів, якими обдаровує, перелік семи духовних дарів, вперше були знайдені в Книзі Ісаї, а пізніше були детально прокоментовані Отцями Церкви. Це: мудрість, розум, порада, сила духу, знання, побожність і страх Господній.
Св. Павло у першому посланні до Коринтян розповідає нам, що таке життя, наповнене Святим Духом, а у розділі 13, віршах 4-7, говорить про те, що таке християнська любов або милосердя: «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!».
Для глибокого духовного життя Церква пропонує духовні та тілесні справи милосердя, які є практичним посібником для християн. Духовними ділами милосердя є: грішника від гріха відвернути, невіжу навчити, у сумніві порадити, сумного потішити, кривду терпеливо зносити, образу з серця прощати, за живих і померлих молитися. Тілесні справи милосердя: нагодувати голодних, напоїти спраглих, одягнути нагого, дати притулок подорожнім, відвідати хворих, відвідати ув’язнених і поховати померлих.
Прислухаючись до слів Господа ми мали б виявляти співчуття, піклуватись, виявляти свою віру через конкретні вчинки любові, милосердя та співчуття. Роблячи це ми руйнуємо бар’єри упереджень, гріха та виявляємо любов до тих, хто протистоїть нам, не любить нас, переслідує нас, спричиняючи нам горе, смуток і страждання.
Любити тих, хто любить нас – просто. Любити тих, хто нас переслідує, завдає болю та страждань – складно. Лише тоді, коли Христос є в центрі нашого життя ми можемо діяти згідно Святого Духа. Нехай сила Святого Духа буде з нами та додає сили для ревного служіння у вірі, надії та любові.
о. Юрій Ворщак