Притча про багача і Лазаря

image_print

Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п’ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання! (сказав багатий чоловік до Авраама)
Авраам же сказав: Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!

(Луки 16:27-29)

Євангеліє про заможного чоловіка та жебрака на ім’я Лазар справді дає багато їжі для роздумів. Господь каже нам, що ми беззаперечно повинні ставитися до життя з усією серйозністю. Деякі святі називали наше земне життя паломництвом, підготовкою до входження в Царство Небесне.

Ця притча є способом, за допомогою якого Ісус навчає своїх учнів і нас сьогодні: ми покликані не бути такими, як цей багатий чоловік, який залишився черствим до потреб та голоду жебрака Лазаря. Натомість, як правдиві християни, справжні послідовники Христа, ми покликані не лише почути Христове послання, але й жити Вірою. Ми не маємо бути надто зосереджені на собі; не можемо лиш говорити «я вірую», але також маємо застосовувати нашу віру у щоденні. Християнська віра має бути живою та яскравою.

У багатого чоловіка було вдосталь всього, щоб виживати. Він «зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував» (Луки 16:19) Не було злого в тому, що він робив, але в тому, що він не зробив. Жебрак, бідний чоловік на ім’я Лазар, лежак на його порозі, коло брами його володінь. Він був голодним та покритий ранами. Багатий чоловік був черствим та неуважним до страждань бідного чоловіка Лазаря.

Євангеліє закликає знову задуматися над своєю життєвою ціллю. Чи це матеріальні цінності чи життєва позиція? Статус, що заснований на освіті чи соціальному статусі? Будьте певні, що коли настане Судний День, Господь зважатиме на те, чи робили ми добрі справи та чи допомагали нашим ближнім, яким пощастило менше.

Справжній віруючий християнин не матиме ненависті до інших у своєму серці. Християнин буде поруч з іншими. Сповнений Святого Духа, він чи вона з молитвою розпізнають Святу Божу Волю. Християнин бачить труднощі та нещастя свого ближнього, брата чи сестри во Христі, та допомагає їх побороти.

Багатий чоловік, який на вічність потрапив до місця мук, розмовляє з Авраамом. Його першим проханням було, щоб той дозволив Лазареві, який увійшов до Царства Небесного, «умочити у воду кінця свого пальця, і (мого) язика прохолодити». Авраам відмовляє у цьому проханні, кажучи: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся.» Тоді Авраам пояснює, що між Раєм та пеклом є велика прірва, яку неможливо подолати.

Друге прохання багатого чоловіка було «благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого,бо п’ятьох братів маю, хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!» Авраам же відповів «Вони мають Мойсея й Пророків, нехай слухають їх!» Та багатий чоловік продовжив благати: «Ні ж бо, отче Аврааме, але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються.» Авраам знову відповів: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, не йнятимуть віри!»

Тепер час нам спитати себе: «Що я зробив чи зробила для «найменших» братів?» Бо ми усі діти Божі, брати та сестри у Христі. Бог є нашим Небесним Батьком. Чи співчували ми, чи піклувалися достатньо, чи допомагали полегшити біль, горе чи страждання іншої людини? Апатія  та самовдоволення зовсім не є християнськими чеснотами. Любов та співчуття мають бути в наших серцях, завжди готовими застосувати Боже Слово та сповними Волю Господню.

Давайте будемо самовідданими та ділімось своєю вірою та дарами з іншими. В іншій частині Євангелія від святого Івана Господь говорить нам: Ось так усі дізнаються, що ви мої учні, якщо будете любити один одного ». (13:35)

Співпереживаймо іншим. Піклуймося про інших. Будьмо готовими страждати та померти за «Святу Віру». Увесь біль, горе та страждання завершаться та всі достойні зможуть увійти до Царства Небесного. Тоді наша вічність буде радістю та щастям з Господом Богом.

Пам’ятайте, Господь вас любить.

О. Юрій Ворощак

image_print

Вам також може сподобатися...