У Бозі все можливо

image_print

Євангеліє розповідає історію про те, як один чиновник прийшов до Ісуса з питанням: «Учителю Добрий, що робити мені, щоб успадкувати вічне життя?» (Луки 18:18). Ми, християни, шукаємо вічного життя у Раю. Після цього тимчасового земного життя, існує вічне життя у Небі. Спасіння є дарунком Бога. Ми молимося, щоб Господь Бог зглянувся на наші душі, коли ми будемо покликані до вічності. З часу нашого Хрещення ми більше не є дітьми природного походження, а радше дітьми Божими, спадкоємцями Царства Небесного.

Наше земне життя повинне бути наповненим любов’ю, відданістю та служінню нашому Небесному Отцеві. Вже в часі Старого Завіту людина була покликана дотримуватися Десяти Заповідей, даних Богом (Ягве) Мойсеєві, якщо ми любимо Бога понад усе, більше ніж будь-яку іншу людину чи річ. І поза цією великою любов’ю до нашого Господа, який нас створив на свій образ і подобу, ми маємо мати співчутливе серце, без винятку любити наших ближніх як самих себе. Це означатиме, що ми чуйні до потреб інших. Як ми можемо зараз говорити про те, що ми любимо Господа, якого не бачимо, якщо ми не любимо нашого ближнього, брата чи сестру, яких ми бачимо? Ми покликані усвідомити, що все добре і кожен бездоганний дарунок походить від Отця Світла, нашого Небесного Батька.

Наші очі повинні бути спрямованими до Неба, щоб ми вважалися гідними одного дня ввійти в Царство Небесне. Ми маємо менше турбуватися про здобуття земних благ і спрямувати свою увагу на небесні блага. Саме тому Господь наказує багатим роздати свої статки бідним та слідувати за Ним.

Дуже часто заможна людина, котра має багато земних статків, вважає себе самодостатньою та ні не розпізнає, ані не потверджує того, що у своєму житті залежить від Господа Бога. Також, багата людина байдуже ставиться до бажань та потреб своїх ближніх. Саме через це невизнання залежності свого існування від Бога, брак співчуття до ближнього та апатію, що не спонукає допомагати тим, хто в потребі, наш Господь каже: «Як тяжко багатим увійти в Царство Боже!» (18:24)

Учні, почувши слова Господа спитали: «Хто ж тоді може спастися?»(18:26) Відповідь нашого Господа ж була наступна: «Неможливе людям можливе для Бога» (18:27)

Як справжні християни, послідовники Христа, ми покладаємо нашу надію та довіру на Господа Бога. Ми віримо, що все можливе у Всемогутнього та Всесильного Бога. Бо ми знаємо, що Його любов до нас є незмінною. Він ніколи не покине нас у годину потреби. Він провадитиме та захистить нас від злого і в один день вважатиме нас гідними увійти до вічного Царства Небесного, щоб з перебувати там з Ним у радості.

О. Юрій Ворощак

 

image_print

Вам також може сподобатися...