Зарваниця: найбільший відпустовий центр України

image_print

Цього тижня ми розповімо вам про найбільш відоме відпустове місце в Україні – про Зарваницю, що знаходиться на Заході України у Тернопільській області.

Серед гарної подільської природи, у мальовничій місцевості розкинулось село Зарваниця. Широкими долинами несе свої тихі води ріка Стрипа, що впадає в Дністер. З трьох боків село обступили невисокі пагорби, вкриті густим лісом. Багато різноманітних дерев, печер і каньйонів утворили своєрідний пейзаж. 

В історичних записах Зарваниця згадується в 1458 році. За народними переказами, з появою чудотворної ікони Божої Матері село отримало свою сучасну назву з 1240 року. Це були роки татаро-монгольського іга в Україні. У 1240 році татаро-монголи зруйнували Київ: впала Десятинна Церква і багато монастирів. Рятуючи своє життя, монахи розбіглися. Ті, хто врятувався, пробрались в Галичину під захист місцевих князів, з якими у хана Батия були окремі домовленості.

Чудотворна ікона Матері Божої

Легенда розповідає про історію одного з київських монахів, уродженця Галичини, що зумів втекти від загарбників. Він, простуючи до Теребовлі, знесилений від голоду і ран, заночував у лісі. Монах щиро молився за свій знедолений край, благаючи заступництва Матері Божої. У безконечних молитвах заснув. У сні з’явилась Пречиста Діва Марія з двома ангелам, що тримали в руках білі лілії. Богородиця поблагословила монаха і торкнулася до нього своїм омофором. Монах прокинувся, побачив чудову долину, оточену віночком густого лісу. Раптом у росяній траві засвітилося джерело чистої води, а над ним спалахнула небесним промінням ікона Пресвятої Діви Марії з малим Ісусом на руках. Монах впав на коліна і щиро молився, омиваючи свої рани. Невдовзі повернулись до нього сили, і на честь цього чуда монах збудував в одній печері келію і примостив туди ікону. 

Він також назвав місце, де зарвав його сон, Зарваницею. Люди почули про чудесне зцілення монаха і почали приходити звідусіль з надією на видужання. Згідно з переказами, навіть сам князь Василько Теребовлянський зцілився через посередництво Зарваницької Богородиці. 

У1867 році папа Пій IX надав Зарваницькій Іконі відпустового значення, та завдяки старанням місцевого пароха Порфирія Маничевського, ікону було короновано й перенесено з каплиці, у якій вона на той момент перебувала, до мурованої церкви.

В часі Другої Світової Війни чудотворну ікону Зарваницької Матері Божої переховували в себе мешканці села, оскільки боялися її знищення. Повернули ікону до храму лиш у 1989 році, коли почали відновлюватися Богослужіння після епохи радянських заборон.

Ікона Розп’ятого Спасителя

Ікона Зарваницької Божої Матері не була єдиною святинею відпустового місця. Одного літнього вечора 1740 року, житель села Стефан Рисан, виїхавши в поле, помітив промінь з неба, що освітлював образ Розп’ятого Спасителя. Воли, якими їхав селянин, під дією цього світла впали на коліна.

Образ Розп’ятого Ісуса забрали і помістили в дерев’яній церкві. Під час пожежі 1754 року церква згоріла, а образ залишився неушкодженим. Як дорогу чудотворну реліквію, його урочисто перенесли до новозбудованої церкви, яку спорудили в 1754 році за кошти графа Мйончинського, тодішнього власника села.

Під кінець війни, у 1944 році чудотворну ікону Христа Розп’ятого вивезли до Львова, після чого вона безслідно зникла. 

Паломництво попри перешкоди

Впродовж століть Зарваниця як селище, так як і відпустове місце неодноразово потерпала від недругів. Наприкінці 17 століття село було дощенту знищене турками. У 19 столітті, соціальною нерівністю після скасування кріпацтва скористалися євреї і, скупивши селянське майно, фактично оволоділи Зарваницею – свого часу митрополит Андрей Шептицький багато сил та коштів спрямував на те, щоб викупити у євреїв цю святу землю.

Однак паломництва до цього відпустового місця та його розвиток для прийняття паломників не припинялися. У 1894 році в лісі над чудотворним джерелом було збудовано каплицю. Зарваниця ставала все більш знаною у світі. Кожної неділі й свята у літні місяці тисячі людей йшли сюди процесіями з різних місць Західної України. Найбільше було паломників у травневі дні. Починались урочистості з відправи Служби Божої у церкві або каплиці біля церкви, а потім процесією йшли до каплички і кринички. Там відправляли молебні і освячували воду. Багато привозили хворих людей. Вони на колінах благали Бога і Пречисту Діву Марію, щоб подали їм зцілення від різних недуг. 

У часи Першої світової війни храм був пошкоджений снарядами, однак найбільше шкоди місцю паломництва у України було завдано у радянський період. 

У повоєнні часи, коли УГКЦ є переслідуваною, радянська влада робить усе можливе, аби унеможливити проведення відпустів у Зарваниці. Так в 1946 році влада знищує зарваницький монастир і забороняє проведення відпустів. Проте, люди продовжують приходити до Богородиці, аби просити про її заступництво. Тоді влада вирішує знищити саме джерело, підірвавши каплицю над ним у 1960 році і обгородивши територію колючим дротом. Та навіть це не зупиняє прочан, але, навпаки, провокує ще більший наплив людей, які, переховуючись від НКВД, приходили до джерела вночі, благаючи про зцілення. 

Зарваниця напередодні та у часі Незалежності

В час гоніння вірних УГКЦ (1975–1989) митрополит Володимир Стернюк призначив о. Василя Семенюка настоятелем церкви у Зарваниці і надав йому право відновити відпусти. Все ж під тиском вірних, які не полишали своєї віри і прив’язаності до Церкви, у 1989 році парафіяльний храм є заново відчиненим і там відслужено першу «офіційну» Літургію.

З того часу Зарваницю починають відбудовувати. У 1991 році з благословення тодішнього єпископа Кир Михаїла (Сабриги) ректор семінарії о. Василь Семенюк разом з семінаристами беруться за відновлення каплиці над джерелом та Хресної дороги.

У 2000 році Глава УКГЦ Блаженніший Любомир Гузар освячує головний храм. Трохи згодом, у 2001 році є освяченою також і 75-ти метрова дзвіниця та так звана Надбрамна церква. В 2012 році за сприяння семінаристів Тернопільської семінарії, організованих їхнім ректором владикою Василем Семенюком є також збудовано і храм Пресвятої Євхаристії. 

У 2018 році Марійський духовний центр поповнюється також і Храмом з Хатиною Матері Божої, копією місця, де проживала Богородиця у Назареті, а у  2019 році є освячений також комплекс «Український Єрусалим». 

Зарваниця продовжує розвиватись і до сьогодні, в той же час укріплюючись, як найбільший відпустовий центр України. Вона входить до 25 найбільших марійських духовних центрів Європи. Кожен рік до цього відпустового місця з’їжджаються мільйони прочан на молитву до Пресвятої Богородиці. І вже традиційно, у кожного липня проводиться найбільша за чисельністю Всеукраїнська проща, яку вже кілька років поспіль очолює Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав. 

Підготував брат Олександр Білик,

єпархія святого Володимира Великого у Парижі

image_print

Вам також може сподобатися...