“Царство Небесне схоже на царя, що справив своєму синові весілля. Він послав своїх слуг кликати запрошених навесілля, але вони не хотіли прийти. Тоді він знову послав інших слуг, кажучи: Мовте запрошеним: Ось я обід мійзготував: зарізано волів та підгодовану худобу все готове, ідіть на весілля». (Мт. 22, 2-4)

Цар підготував бенкет на честь радісної події – одруження сина. Приготування відбулись з розмахом королівської щедрості: були приготовані відгодовані телята та інші страви. Запрошення пролунало до всіх гостей: «Все готово, приходьте на застілля». Однак, перші запрошені проігнорували сердечне запрошення царя. Вони мали різного роду виправдання: деякі просто ігнорують запрошення і не приходять, інші – пріоритетом обирають свою ферму, ще інші – бізнес. Деякі не просто відмовляються прийняти запрошення царя, але схоплюють його слуг-посланців і погано поводяться з ними, або навіть убивають. Ми читаємо, що цар засмучений (розлючений) через їх відмову та погане поводження зі слугами-посланцями і тому король послав свої війська, щоб покарати їх.

Цар вважає цих перших запрошених негідними для участі у святкуванні. Тому за його наказом слуги йдуть і запрошують на бенкет усіх, кого зустрінуть. Після цього запрошення бенкетний зал наповнився людьми. Цікавим є факт, що тепер запрошення лунало для всіх: для хороших і поганих.

Божа любов до кожної людини є безмежною і однаковою. Бог закликає кожного з нас до спасіння, до участі у Небесному бенкеті. Проте, на жаль, не всі відгукуються на це запрошення.

Бог закликає нас любити Його понад будь-яку іншу людину та будь-яку іншу річ чи власність. Ми є пріоритетом Його Любові, бо з цієї Любові віддав за нас Сина. Так само і наше правдиве щастя зможе реалізуватись, коли Бог буде в центрі нашого повсякденного життя, стане для нас пріоритетом. Лише Бог має посісти перше місце у нашому повсякденному житті. Ті, про кого сьогоднішнє Євангеліє розповідає, йдуть займатись своїми справами, тому відмовляються від запрошення. Для нас, сучасних людей,  сьогодні відволіканням можуть бути гроші, влада чи престиж. Живімо в Дусі Христа, щоби бути готовими відкрити своє серце для Господа і слідувати Його Святій Волі.

Ми, які охрестилися у Христа, одяглися у Христа під час Хрещення, були очищені від усіх гріхів. Під час Хрещення ми, або наші хресні батьки від нашого імені, обіцяли служити Христу. Наше рішення служити Господу – це не просто одноденний випадок. Навпаки, християнське життя має проживатись усі дні нашого життя. Гість, який прийшов на весілля без належного одягу, тим самим виявив брак поваги та турботи до короля. Тому будьмо належно одягнені, коли стоятимемо перед Господом Богом і шукатимемо в’їзду на бенкет у вічному Царстві Божому.

Будьмо готові «одягнутись» у Христа і жити у Божій Благодаті, коли прийде наш час, про який знає тільки Господь. Нехай наше життя буде настільки співзвучним із Господом, щоб ми могли сказати так само, як і святий Павло: «Вже не я живу, а Христос живе в мені». Нехай наші серця будуть відкритими на дотримування Десяти Заповідей, а передовсім на дотримання Двох Заповідей Любові, щоби жити згідно зі Святою Волею Божою. Будемо скромними слугами Господа, які живуть тут, на землі, «з Христом і в Христі», щоб одного дня вічно жити з Ним на Небі.

О. Юрій Ворoщак